CiAgICAgICAgICAgICAgPGRpdiBjbGFzcz0iYWRzLW91dHN0cmVhbSI+CiAgICAgICAgCQkJCTxkaXYgY2xhc3M9ImNlbnRlciI+CiAgICAgICAgCQkJCQk8c2NyaXB0IGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWlkPSIxMzE3IiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1mb3JtYXQ9ImZ1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLXNpdGVfaWQ9Ik5vdnlfRnVsbHNjcmVlbiIKICAgICAgICAgICAgICAgICAgICAgICAgICAgIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9Im5vdnkudHYiCiAgICAgICAgICAgICAgICAgICAgICAgICAgICBzcmM9Ii8vcGxheWVyLnZlcnRhbWVkaWEuY29tL291dHN0cmVhbS11bml0LzIuMTEvb3V0c3RyZWFtLXVuaXQubWluLmpzIj48L3NjcmlwdD4KICAgICAgICAJCQkJPC9kaXY+CiAgICAgICAgICAgICAgPC9kaXY+CiAgICAgICAgICAgIA==

Володимир Ковцун

Володимир Ковцун. Сценічне ім`я – Владзьо

ПРО СЕБЕ

Народився у селі Гнилички, Підволочиського району, Тернопільської області. Донедавна мого села не було на карті України, але через супутник, який пролітав над нами і сфотографував нас, – село з’явилося! Слава космонавтиці!

Я, Ковцун Володимир Михайлович, ощасливив цей світ своєю появою 12 листопада 1976 року. Важив 4200. За життя набрав 95 кілограм. Мама казала, шо я мав розумні очі, миле личко і гарну усмішку… а тато казав, шо я вічно лежав обісцяний. Родився я в першій годині дня… мене зразу відстикували, помили, поважили, поміряли… короче в перший день зробили зі мною то, шо зроблять в останній. Я родився і виріс в Гниличках… і дуже тим горжуся, бо в Гниличках можна було і не вирости.

В Гниличках 20% жителів села знаходяться на вулиці Шевченка, 30% на вулиці Свободи, але найбільше людей в селі знаходиться на цвинтарі.

Плавати я навчився, коли мене кинули у воду. Битися я навчився, коли виліз з води. Одного разу на день народження мені подарували велосипед «Салют». Я від радості почав його підкидати, тому все село дивилось в небо на салют. Поступив в інститут після армії, а до армії пішов перед інститутом, а школу закінчив зразу перед армією. В мене в групі вчилися одні мажори, тільки я був із села, тому на перервах я їв свинячу тушонку, а вони пили каву. Я жив у Тернополі в дуже культурному районі – на БАМі, тому коли ввечері гуляв, то вилку тримав в лівій руці, а ніж у правій. Інститут я закінчив з червоним дипломом, бо на врученні залив його кагором.

ПРО ПРИХІД НА НОВИЙ КАНАЛ

На Новий канал я прийшов в обід. Там було гарно і прибрано.

ПРО ПРОЕКТ

Проект «Вар’яти» – дуже гарний. Мені подобається. Перший раз беру участь у такому проекті. До того на брав участі, бо таких проектів не було.

ПРО ВІДПОЧИНОК

Я люблю відпочивати в селі, коли щось роблю. На морі я дуже змучуюся, витримую тільки два дні. Дальше відпочинок перетворюється на важку «працю». Після віддиху на морі я їду в село віддихати від віддиху.

ПРО ХОБІ

Бджоли. Нема поки нічого цікавішого за ті комахи. Людство тисячі років вивчає цих створінь, і я захотів. (Є на продаж мед. Дзвоніть, пишіть.)

ПРО СПОРТ

Спорт, я вважаю, для тих, хто сидить у квартирах цілими днями і нічого не робить. Коли живеш у селі – за день так наробишся, що вже ні бігти, ні тягати залізо не хочеться. Я взагалі противник того, щоб підносити залізо і нікуди його не виносити.

ПРО ОСОБИСТЕ

В особистому житті все добре було, є і буде. Це ж моє особисте!

АНКЕТА

Зріст: 187.

Вага: 100.

Колір очей: зелені в гарну погоду, а в погану – зелені.

Колір волосся: чорний, сивий.

Улюблені страви: смажена картопля на смальці з цибулькою і шкварочками і кисле молоко з льоху, щоб холодне і кусками, від корови, а на краєчок горнятка посипати сіль, як в пиво. І так з пательні їсти і запивати молоком. Люблю таке, таке просте і таке смачне.

Улюблені напої: вода. Можна з медом.

Улюблені книжки, автори: Грегорі Девід Робертс. Чак Паланик. Достоєвський. Фіцждеральд. Стівен Кінг. Патрік Зюскінд. Булгаков. Ден Браун.

Улюблені пісні та виконавці: майже всі, крім тих, що ричать.

Улюблені фільми: «Собаче серце». «Великий куш». «Аватар»…

Домашні улюбленці: син, мама, сестра.

Що завжди бере на зйомку: нічого.

Найближчі плани: багато.

Мрія: зійти на Еверест.

Що любить у собі: все.

Що хотів би змінити: замало був з людьми, яких не стало. Тільки коли вони відходять, починаєш розуміти, що все. Багато не сказано.

Життєве кредо: Бути людиною.