За плечима «вар’ятів» – всеукраїнські гастролі, виступи за кордоном та зйомки телеверсії «Вар’яти-шоу» (Новий канал). Як хлопці з невеличких міст змогли побороти внутрішні страхи, найголовніший з яких – страх сцени? Володимир Ковцун та Валентин Сергійчук розповіли про це і згадали свої найперші публічні виступи.
Володимир Ковцун: «Завжди! Завжди є хвилювання!»
– Мій найперший вихід на сцену відбувся ще в інституті, на першому курсі, коли мене вибрали капітаном команди КВК. Я ще не усвідомлював, що починається мій довгий сценічний шлях, що все серйозно, тому не боявся. А, може, через те, що вже відслужив в армії. Ту гру ми програли, але я отримав емоцію, що супроводжує мене все життя – відчуття задоволення від сцени. Я був простим студентом першого курсу, а наступного дня став «зіркою» студентського КВК. Найголовнішою моєю роллю був «капітанський конкурс», в якому я виграв. Відтоді мене й почали називати Владзьо, бо я був у ролі Владзьо. Так і пішло… Колись важко було запам’ятати два речення, а зараз 12 аркушів тексту можу вивчити за дві години.
Якщо вам кажуть, що немає хвилювання перед сценою – не вірте такій людині. Завжди! Завжди є хвилювання! Воно має бути, адже це сцена, яка нікого не лишає байдужим. Сцена – це емоція! Порада: якщо ви вирішили, то вперед. Страх сам зникне.
Валентин Сергійчук: «Якщо виходить не зовсім за планом – це ще веселіше!»
– Мій перший вихід на велику сцену був в школі, в 4 класі. Вона дійсно була дуууже велика, бо я був дуууже маленький 🙂 Вперше у своєму житті вийшов на сцену не як гуморист, а як танцюрист. Хоча своїм вальсом я людей більше насмішив. Просто одного сонячного дня до класу зайшли старші дівчата й запитали, хто хоче танцювати? А я не дуже хотів сидіти на уроці, тому підняв руку. Кастинг був швидкий, бо підняв руку лише я. Готували якесь шкільне свято талантів. Мені підібрали пару (дівчинка була вища за мене на голову), і нас почали вчити танцювальних па. Коли зрозумів різницю між полькою і вальсом, справи пішли краще, і за тиждень танець був готовий. Страхи з’явилися, коли я зрозумів, що окрім нас більше ніхто не буде танцювати. Це тримали в секреті до останнього дня, щоб я не втік 🙂
А ще найбільше почав боятися перед виходом на сцену, коли повністю забув послідовність танцю. Перші секунди, а може й хвилини я взагалі нічого не пам’ятав – просто дзвеніло у вухах так, що навіть музики не чув. Танцював під ритм свого серця, тому це було більше схоже на швидкий краков’як, а не повільний вальс. Та коли весь зал почав нам аплодувати, отримав величезне задоволення і розслабився. Ці емоції залишилися назавжди. Історія закінчилася дуже просто – я пішов на танцювальний гурток і ходив практично до закінчення школи!
Тому моя порада, як позбутися страху, дуже проста і єдина. Будь-який страх можна подолати кроком на сцену, а там вже просто робити те, що запланували. А якщо виходить не зовсім за планом – це ще веселіше!
Зараз «вар’ятів» не злякаєш виходом на сцену. Які лише образи вони не приміряли, навіть навчилися на підборах ходити, граючи жінок. Хлопці підготували глядачам «Вар’яти-шоу» багато сюрпризів. Вмикайте Новий канал 17 березня о 19:00 усією сім’єю!
Більше новин:
Бекстейдж і малий Притула: що «Вар’яти-шоу» готують для глядачів Нового каналу
Скинув 9 кг за три місяці: Як Максим Кравець «взяв себе в руки»